Tytuł wykładu: Wakacje, włóczęga, przerwa kawowa. O twórczości Jima Jarmuscha

O ile w popularnej opinii filmy amerykańskie kojarzą się z wartką akcją i wciągającą historią, o tyle twórczość Jima Jarmuscha stanowi przeciwwagę dla Hollywood. Nawet gdy reżyser opowiada o wampirach albo płatnym mordercy, przede wszystkim interesuje go codzienność. W tym świecie trwają nieustające wakacje; wydarzenia dyktowane są rytmem czasu wolnego; celebruje się rutynę i zwyczajne czynności. Spotkanie w kawiarni, samotne spacery, słuchanie muzyki i zajadanie cukrowych płatków zyskują niemal odświętny status. Jednocześnie jest to kino sugestywne i pociągające. Filmy takie jak Inaczej niż w raju (1984), Truposz (1995) czy Paterson (2016) oddziaływały na rzesze miłośników kina niezależnego. Część widzów bez zażenowania przyznaje, że do picia kawy albo palenia tytoniu zachęciła ich komedia Kawa i papierosy (2003), w której chwila przerwy przy tytułowych używkach, uwznioślona jest do poziomu wyjątkowego doznania. Idąc tropem odnajdywania poezji w tym, co zwyczajne, w prelekcji naświetlona zostanie specyficzna filozofia życiowa, jaka ujawnia się w dziełach amerykańskiego twórcy.

Biogram

Karolina Kostyra – kinofilka, filmoznawczyni, adiunktka w Instytucie Nauk o Kulturze Uniwersytetu Śląskiego w Katowicach. Autorka publikacji na temat kina dziecięcego i narracji inicjacyjnych w kinie m.in. książki „Wiosenna bujność traw. Obrazy przyrody w filmach o dorastaniu” (Katowice, 2019). Współredaktorka portalu „Final Girls – magazyn o kinie” poświęconego kinu gatunków.

Opis filmu: „Psychodeliczny western”, jak nazwał „Truposza” sam Jim Jarmusch, to zaskakująca w dorobku amerykańskiego reżysera podróż w czasie. Ta opowieść przenosi nas na mityczny Dziki Zachód, gdzie młody księgowy (Johnny Depp) dokonuje przypadkowego zabójstwa, stając się tym samym człowiekiem wyjętym spod prawa. W ucieczce pomaga mu tajemniczy Indianin Nikt (Gary Farmer), przekonany, że księgowy William Blake to wielki poeta we własnej osobie. Ich wspólna podróż przeistacza się w oniryczną, egzystencjalną wędrówkę, której celem jest duchowe przebudzenie. Po drodze reżyser rozlicza filmowy western, a przede wszystkim obnaża skierowaną przeciw ludziom i naturze przemoc, na jakiej ufundowany został założycielski amerykański mit. 

Czarno-biały „Truposz” to jeden z najmroczniejszych filmów Jarmuscha, a charakterystyczne dla reżysera komediowe tony tym razem ustępują chropowatym gitarowym riffom Neila Younga, wnoszącym do jarmuschowego świata niepokój. Ale podobnie, jak wiele innych dzieł Amerykanina, i to jest artystycznym spotkaniem na szczycie. Poza Neilem Youngiem, oryginalny świat tego antywesternu współtworzył operator Robby Müller, a na ekranie spotkali się wybitni aktorzy i muzycy: Johny Depp, Crispin Glover, Robert Mitchum, John Hurt, Gabriel Byrne i Iggy Pop. „Truposz” jest zdobywcą Europejskiej Nagrody Filmowej.

1995 | USA, Niemcy, Japonia | reż. J. Jarmusch | czas trwania – 121 min. | western, dramat, psychologiczny | 15+ | NAPISY PL

Wydarzenie odbywa się w ramach zadania „Realizacja programu Dyskusyjnego Klubu Filmowego Olbrzym”, dofinansowanego przez Polski Instytut Sztuki Filmowej.

Koordynatorki: Katarzyna Filak, Aleksandra Jasiurkowska

Назва лекції: Відпустка, волоцюга, кава-брейк. Про творчість Джима Джармуша

У той час, як американські фільми асоціюються з гостросюжетними стрічками та захоплюючими історіями, творчість Джима Джармуша є противагою Голлівуду. Навіть коли режисер розповідає про вампірів чи найманого вбивцю, його цікавить насамперед повсякденність. У цьому світі безперервно тривають свята, події диктуються ритмом дозвілля, оспівуються рутина і буденність. Зустрічі в кафе, прогулянки на самоті, слухання музики та поїдання цукрових пластівців набувають майже святкового статусу. Водночас це промовисте і привабливе кіно. Такі фільми, як „Не в раю” (1984), „Трупос” (1995) і „Патерсон” (2016) вплинули на багатьох любителів незалежного кіно. Деякі глядачі безсоромно зізнаються, що пити каву чи курити тютюн їх спонукала комедія „Кава і сигарети” (2003), в якій хвилинна пауза з однойменними стимуляторами підноситься до рівня унікального досвіду. Продовжуючи тему пошуку поезії у буденності, лектор розповість про особливу філософію життя, що постає у творах американського митця.

Біографія

Кароліна Костира – кінознавиця, кінознавець, доцентка Інституту Культурних Наук Сілезького Університету в Катовіце. Авторка публікацій про дитяче кіно та наративи ініціації в кіно, зокрема книги „Весняне буяння трави. Образи природи у фільмах про дорослішання” (Катовіце, 2019). Співредакторка порталу „Final Girls – журнал про кіно”, присвяченого жанровому кіно.

Опис фільму: „Психоделічний вестерн”, як називав „Мерця”сам Джим Джармуш, є дивовижною подорожжю в часі у творчості американського режисера. Історія переносить нас на міфічний Дикий Захід, де молодий бухгалтер (Джонні Депп) скоює випадкове вбивство і стає злочинцем. Втекти йому допомагає таємничий індіанець Ніхто (Ґері Фармер), переконаний, що бухгалтер Вільям Блейк – великий поет. Їхня спільна подорож перетворюється на мрійливий, екзистенційний похід, спрямований на духовне пробудження. На цьому шляху режисер звертається до кінематографічного вестерну і, перш за все, викриває антилюдське та антиприродне насильство, на якому ґрунтується основоположний американський міф.

Чорно-білий „Мертвець” – один з найпохмуріших фільмів Джармуша, а фірмові комедійні інтонації режисера цього разу поступаються місцем жорстким гітарним рифам Ніла Янга, що вносять відчуття тривоги у світ Джармуша. Але, як і багато інших робіт американця, ця стрічка також є зустріччю на мистецькому саміті. Окрім Ніла Янга, оригінальний світ цього анти-вестерну створив оператор Роббі Мюллер, а в екранному возз’єднанні взяли участь відомі актори та музиканти Джонні Депп, Кріспін Гловер, Роберт Мітчам, Джон Херт, Ґабріель Бірн та Іґґі Поп. „Мертвець” – лауреат Європейської Кінопремії.

1995 | США, Німеччина, Японія | реж. Д. Джармуш | тривалість – 121 хв. | вестерн, драма, психологічний | 15+ | СУБТИТРИ ПЛ

Подія відбувається в рамках завдання „Реалізація оригінальної освітньої програми ДКФ Ольбжим в Тарногурському Культурному Центрі”, співфінансованого Польським Кіноінститутом.

Координатори: Катажина Філак, Александра Ясюрковська.